Сьогодні виповнюється 119 років від дня народження Олега Костянтиновича Антонова — людини, чия пристрасть до неба змінила хід історії авіації.

«Були фрегати, крейсери, лінкори, а тепер з’явилися атомні суда, а парусні яхти залишаються.
Так і планери. Їх будуть будувати і літати на них до тих пір,
поки будуть висхідні потоки і будуть люди, які прагнутимуть літати. А вони будуть завжди!»
— Олег Костянтинович Антонов

Олег Костянтинович Антонов – радянський авіаконструктор, академік АН СРСР (1981) і АН України (1967), депутат, професор (1978). Герой Соціалістичної Праці (1966). Ленінська премія (1962), Державна премія СРСР (1952).

Генеральний конструктор Дослідного заводу № 473 Міністерства авіаційної промисловості. Під керівництвом Антонова створений ряд літаків, зокрема Ан-124 («Руслан»). На літаках, розроблених під безпосереднім керівництвом О.К. Антонова, було встановлено 244 світових авіаційних рекорду.

Олег Костянтинович Антонов народився 7 лютого (25 січня за старим стилем) 1906 року в селі Трійці, Вороновський волості, Подільського повіту, Московської губернії. Його прадід, Дмитро Антонов, був декабристом, близьким до Кіндратія Федоровича Рилєєва і поета Волкова, а дід Костянтин Антонов був пов’язаний з передовими художниками свого часу.

З 1912 року хлопчик жив в місті Саратові. У 1915-1922 роках навчався в Саратовському реальному училищі, в якому закінчив два класи та середній школі (нині – СШ № 23). З юних років захоплювався авіацією, займався в шкільному гуртку любителів авіації.

Побоюючись перешкод при вступі до інституту, Олег Костянтинович змушений був приховати своє дворянське походження.

З 1923 року працював відповідальним секретарем планерної секції при Саратовському губернському відділі Товариства друзів повітряного флоту. Сконструював і побудував навчальні планери ОКА-1 “Голуб” і ОКА-1.

У 1925 році вступив на відділення гідроавіації корабельного факультету Ленінгрдаского політехтіческого інституту, де став секретарем технічного комітету планернї секції Ленінградського аероклубу. Сконструював і побудував навчальні планери ОКА-3 і “Стандарт”.

У 1930 році після закінчення Ленінградського політехнічного інституту імені М.І. Калініна Антонов працював інженером, а з січня 1931 року – головним конструктором Московського планерного заводу, де ним були створені планери “Упар”, “Рот фронт”, “Стандарт”.

У 1932-1938 роках – головний конструктор Тушинского планерного заводу. На цій посаді сконструював:

планери-ширячі РФ-5, РФ-6, РФ-7;
навчальні планери УС-3, УС-4, УС-5, УС-6, ПС-1, ПС-2, БС-3, БС-4, БС-5, М-1, М-2, М-3, М-4, М-5, М-6;
експериментальні планери РЕ-1, РЕ-2, РЕ-3, РЕ-4, РЕ-5, РЕ-6, РФ-1, РФ-2, РФ-3, РФ-4, ІП-1, ВП-2, БА-1;
«6 умов» і ДІП;
експериментальний мотопланер ЛЕМ-2.

З 1938 року працював в КБ ім. А.С. Яковлєва. Тут під його безпосереднім керівництвом було розроблено пасажирський літак Я-19. Сьогодні це АНТК – науково-технічний комплекс, початкові літери якого написані на десятках тисяч машин, нині літають на всіх континентах.

У 1940-1941 роках – Олег Костянтинович був головним конструктором авіазаводу №23 (місто Ленінград, нині Санкт-Петербург). Побудував літак зв’язку ОКА-38 (копія німецького літака Фізелер Fi-156 «Шторх»). Навесні 1941 року призначений головним конструктором авіаційного заводу в місті Каунас (Литва), де повинен був налагодити серійний випуск літака ОКА-38. Робота над впровадженням літака в серію була перервана Великою Вітчизняною війною.

На початку Великої Вітчизняної війни конструктор розробив ряд десантних планерів.

У червні-липні 1941 – головний інженер планерного управління Наркомату авіаційної промисловості СРСР. З липня 1941 – головний конструктор планерного авіазаводу (місто Москва, з осені 1941 року в евакуації в місті Тюмень). Сконструював і побудував десантний планер А-7, двомісний навчальний планер А-2, планер А-40 «Крилатий танк» (призначений для перевезення танка по повітрю). Планер А-7 під час Великої Вітчизняної війни широко використовувався для постачання партизан, за що О.К.Антонов був нагороджений медаллю «Партизану Вітчизняної війни» 1-го ступеня.

У 1942 році був випробуваний створений ним планер для перекидання легкого танка Т-60.

У січні 1943 – травні 1946 – заступник головного конструктора ОКБ А.С. Яковлєва. Одночасно в 1945-1946 роках був директором Філії ОКБ на авіазаводі №153 (місто Новосибірськ). Брав участь в модернізації винищувачів Як-7, Як-9 і Як-3.

З травня 1946 – головний конструктор Дослідно-конструкторського бюро по цивільним і транспортним літакам в Новосибірську. У ці роки сконструював літаки Ан-2, Ан-6, планер-ширяч А-9, двомісний планер-ширяч А-10. Багатоцільовий літак АН-2, який здійснив перший політ в 1947 році, став кращим в світі біпланом і літає досі.

Первісток і улюбленець Олега Костянтиновича одномоторний біплан АН-2 був створений в 1947 році. Які тільки прізвиська йому не вигадували: “Аннушка”, “Повітряний хлібороб”, “Крилатий санітар”, “Старий Антонов”.

Влітку 1952 року ОКБ О.К. Антонова було переведено до Києва і отримало найменування ОКБ-473 (в 1965-1966 роках – Дослідний завод №473, з квітня 1966 року – Київський механічний завод, в даний час – АНТК імені О.К. Антонова). У 1962 році Олег Костянтинович був призначений Генеральним конструктором ОКБ. За роки його керівництва в ОКБ були сконструйовані і побудовані:

транспортні літаки: АН-8, АН-12, АН-22 «Антей», АН-26 і АН-32;
пасажирські літаки: АН-10, АН-14 «Бджілка» і АН-24;
реактивні транспортні літаки: АН-72 і АН-124 «Руслан»;
багатоцільові літаки: АН-3 і АН-28;
планери: А-11, А-13 і А-15.

Літак Ан-22 «Антей» до сих пір є самим вантажопідйомним в світі турбогвинтовим літаком (піднімає до 100 тонн вантажу), а літак АН-124 «Руслан» був для свого часу самим вантажопідйомним реактивним літаком (піднімає до 170 тонн вантажу).

На літаках, розроблених під безпосереднім керівництвом О.К.Антонова, було встановлено 244 світових авіаційних рекордів.

Серед переваг літаків ОКБ О.К. Антонова професіонали визнають можливість зльоту з малих аеродромів, здатність перевозити великогабаритну важку техніку, високу маневреність, відносну дешевизну і економічність.

У 1955 році здійснив перший політ транспортний літак АН-8 з двома турбогвинтовими двигунами. Потім Антонов розробив літаки АН-10, АН-12, АН-14, АН-24 вантажопідйомністю до 80 тонн. У 1964 році створено повітряний гігант конструкції Антонова – АН-22, відомий також під назвою “Антей”. На цьому літаку 26 жовтня 1967 року був встановлено 15 світових рекордів. Пізніші зразки – транспортувальник бойової техніки “Руслан” (АН-124) і унікальний вантажівка космічних систем “Мрія” (АН-225).

У 1952 році Олег Костянтинович Антонов став лауреатом Державної премії СРСР, а в 1962 році – Ленінської премії. Нагороджений двома орденами Жовтневої Революції, Вітчизняної війни 1-го ступеня, Трудового Червоного Прапора і медалями. У 1966 році йому було присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці, а в 1968 році доктора технічних наук, академіка АН УРСР.

Одночасно з конструкторською роботою з 1977 року Антонов був завідувачем кафедри конструкцій літаків Харківського авіаційного інституту.

Член Центрального Комітету Компартії України з 1960 року. Депутат Верховної Ради СРСР 5-11-го скликань (з 1958 року).

15 березня 1984 року в Москві, в Президії АН СРСР в урочистій обстановці Олег Костянтинович прийняв Золоту медаль ім. А.Н. Туполєва, що присуджується за роботи в авіакосмічній науці і техніці.

За 60 років безперервної праці Олег Антонов написав 200 наукових праць, 4 книги, йому належать 72 авторських свідоцтва на винаходи, десятки журнальних і наукових статей.

Видатний авіаконструктор був відомий не тільки як творець серії літаків “АН”, але і як великий любитель спорту, особливо тенісу. З ініціативи Олега Антонова в конструкторському бюро побудований спеціалізований тенісний комплекс “Антей”, створена школа юних тенісистів. Свого часу для міжнародних тенісних турнірів, які проводились в Радянському Союзі, конструктор заснував традиційний приз “Джентльмен корту”.

7 лютого 1991 року, в день 85-річчя видатного авіаконструктора, на будинку по вулиці Огарьова в Києві, де Олег Антонов прожив 27 років, було встановлено меморіальну дошку.

Розробки Олега Антонова

Під керівництвом Олега Костянтиновича Антонова були створені літаки:

Планери: Голуб, Рот Фронт-1, Рот Фронт-2, Рот Фронт-3, Рот Фронт-4, А-11, А-13, А-15;
Транспортні літаки: АН-8, АН-12, АН-26, АН-22 «Антей», АН-32, АН-72, АН-124 «Руслан», АН-74;
Багатоцільові літаки: АН-2, АН-14 «Бджілка», АН-30, АН-28, АН-3;
Пасажирські літаки – АН-10 і АН-24.

Нагороди та звання

За великі успіхи в конструюванні нової авіаційної техніки і в зв’язку з 60-річчям від дня народження Олегу Костянтиновичу Антонову Указом Президії Верховної Ради СРСР від 5 лютого 1966 присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці з врученням золотої медалі «Серп і Молот» і ордена Леніна;
Три ордена Леніна (12 липня 1957, 5 лютого 1966, 3 квітня 1975);
Орден Жовтневої революції (26 квітня 1971), Вітчизняної війни 1-го ступеня (2 липня 1945), Трудового Червоного Прапора (2 листопада 1944);
Нагороджений різними медалями: «Партизану Вітчизняної війни» 2-го ступеня (1944), «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 рр.» (1945), «20 років перемоги над гітлерівською Німеччиною» (1965), «За доблесну працю в ознаменування 100-річчя від дня народження В. І. Леніна» (1970);
Сталінська премія другого ступеня (1952) – за літак «АН-2»;
Ленінська премія (1962) – за літак «АН-12»);
Академік АН УРСР (1968);
Академік АН СРСР (1981);
Заслужений діяч науки і техніки УРСР;
Золота медаль імені А.Н. Туполєва АН СРСР (1979);
Грамота Центрального Виконавчого Комітету за створення навчальних і рекордних планерів (1933);
Почесний громадянин міста Саратова (1981).

Твори

Найпростіші моделі планерів з паперу. Саратов, 1924;
Навіщо нам потрібні планери? Саратов, 1924;
Найпростіша модель планера з паперу. М., 1925;
Навіщо нам потрібні планери? 2-е видання. Саратов, 1925;
Теорія польоту на планері. М., 1933;
Технічний опис планерів УС-3 і ПС-1. М., 1933;
Планеризм – в маси. М., 1933;
Технічний опис планерів УС-3 і ПС-1. 2-е видання. М., 1934;
Технічний опис та експлуатація планерів УС-4 і ПС-2. М., 1936 (з А.Шашабріним);
Короткий технічний опис і інструкція по збірці і розбиранні планера УС-6. М., 1938;
На крилах з дерева і полотна. М., 1962;
Для всіх і для себе. М., 1965;
Десять разів спочатку. М., 1969;
Десять разів спочатку (українською мовою). Київ, 1973;
Десять разів спочатку. 2-е видання. Київ, 1978;
Десять разів спочатку. 3-е видання. Київ, 1981;
Планери і літаки. Київ, 1990.

Олег Костянтинович Антонов помер 4 квітня 1984 року в Києві, в Україні. Похований на Байковому кладовищі, в Києві.

Меморіальний кабінет-музей видатного авіаконструктора Олега Костянтиновича Антонова, розташований в 11 корпусі Національного авіаційного університету, аудиторія 220.

За інформацією кабінет музея О.К.Антонова